Смолянистий холодний морок,
Монолітне бетонне небо,
Налягли на сирий вівторок
І будинків високі склепи.
*
Хаотичний потік прохожих,
(Всі вони - фарбовані тіні),
Розбрелось по садках і ЗОШах
Вередливе нове покоління.
*
Хижі очі Землі - калюжі, -
амальгами свинцю і ртуті -
Заглядають у людські душі,
І життя перекинуті суті...
*
Сіра осінь (?) грає, (фальшиво) ,
Монотонну нестерпну ноту,
В голові тихо виє, сопливо,
Роздратована психоістота...
*
Так самотньо і гірко - до крику !!!
Так ніколи іще не було,
Плюс ще сонце в режимі "викл",
І, то сипле, то ллє H2O...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2020
автор: S.V.P.