Давай запустимо ми в небо паперовий літачок,
Нехай летить -кружля під хмарами до рання,
Намалюємо на ньому серце й трішки зірочок,
Щоб до кожного доле́тіло кохання.
Відпустимо легенько і вітерець підхопить,
Угору ,вниз він робить оберти грайливо,
Гострий носик знайде де одинокий ходить,
Змусить все забути,з ним грайтеся сміливо.
Літав ,літав по небу літак цей паперовий,
Любив людей збирати погратися із ним,
Він розміром маленький але такий чудовий,
До вподоби бачитися із оцим малим .
Літав, літав під сонцем підморгував хмаркам,
Усміхавшись місяцю й красуням зіронькам,
Злітати так високо він геть зовсім не боявся,
Коли злітали велетні нікуди не ховався.
Літав ,літав а потім йому набридли крила,
І розум інша думка літак чомусь укрила,
Він тихо покружляв,спустив на землю ніжки,
Відпочити хочеться і малому трішки.
Він колихав шалено підкоривши милі ,
А тепер нехай його колишуть хвилі,
Він попливе корабликом по швидкій водиці,
І поглядати в небо як сонечко іскриться..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2020
автор: Вікторія Павлюк