Доторкнуся до струн я своєї душі…
чую вже зазвучали цимбали,
і виводить щось скрипка на всі голоси.
Які ж гарні і ніжні мелодії ці…
скажуть все, що слова не сказали.
Чую бубон… це він так видзвонює в такт
тим пісням, що із серця у світ тихо ллються.
Вже лунають й трембіт тут дзвінкі голоси…
манять, кличуть, радіють, сміються.
То ж прислухаймось всі… які ж чарівні
ті мелодії в кожнім сердечку.
Їх виводить життя (тому й ніжно звучать),
на плечі в долі сівши скраєчку.
Розсівають тумани мелодії ці…
щоб ті зникли, як прийшли, непомітно.
І співає знов скрипка … мелодіям цим
розсипать серед тьми ясне світло.
О, які ж гарні чути, дзвінкі, голоси…
Знову бас?.. Баритон і сопрано.
Прислуха́ймося всі до своєї душі,
бо дзвенить її спів бездоганно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2020
автор: Надія Башинська