Душа розбилась на друзки,
На тисячу шматочків,
Не вірить більше у казки,
Не відчува струмочків
Живого, справжнього тепла
І щирого кохання,
Тепер вона завжди одна
Від ночі до світання.
Та все одно душа жива,
І має ще надію,
Що дощ погане все змива,
Що віднайти зуміє
Останній промінь світла,
Кохання і добра,
Щоби душа розквітла,
Раділа б і цвіла!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896954
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2020
автор: kostyanika