вікна настіж відчинені
прохолодне зимове повітря
двічі пережите прокляття
по-азіатські повторене
не хоче розбиватися.
невже для цього потрібні тіні?
чи може цілі, які ще не згасли.
в глибоких підвалах бажання,
пригнення замуровані.
невже потрібна особистість
щоб не боятись своїх прагнень
дістати із підвалу бажання
закрити міцно очі і.. здійснити.
невже для цього потрібна сила
відсутність страху, розуміння
невже це не очевидно,
не елементарно
робити те, що вважаєш правильним
чого прагнеш, для чого живеш
та прокляття все осипає
попелом
камінням замуровує вчинки
як його розбити
коли розбивати уже і нічого
коли розібрала все до останнього каменю
камня на камені не лишила
лише те, що було тут до себе
куди податися по світові
щоб розірвати прокляття
а чи може з тим прокляттям жити
як мученики
як звичайні смиренні люди
що і не знають, що можна жити інакше
що ніколи не мали такого шансу
не пробували
жити як хочеться, не слухатися нікого
навіть власного серця.
і отримувати задоволення від круговороту вражень та проблем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2020
автор: Чхайло Анна