Я з думками, знову лину в рідний край,
О, блакить небесна, мене зустрічай,
Моє поле, волошки, рівні стежки,
Босонога, тут бігала навпружки.
Ясне сонце в позолоту сповива,
Під промінням вся природа ожива,
Павучок, плете мережки, узори,
Всіх чарують, неосяжні простори.
Упаду, я ниць, серед пахучих трав,
І послухаю, як соловей співав,
Та й від щастя, згублю сльозину й печаль,
Тож розвіє, лагідний вітрець – скрипаль
У душі злагода й птахи радіють,
Мої спогади, вже серденько гріють,
Поговію, я в глибокій тишині,
За все дякую, цій, батьківській землі.
04.12.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2020
автор: Ніна Незламна