Дістало існування, що наосліп
Одна ілюзія сидить в моїм вікні.
Біснує вік і розсипає сльози,
І час стіка водою по стіні.
Сьогодні я, беру інакшу віру.
Адже моя, зійшлася на нівець,
Всесильну, ту, котра не знає міри,
Серпом котра розмахує мов жнець.
І заповідь єдина в вірі тій:
Хай йде до біса рід увесь людський!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2020
автор: V.S.