***
Фотографії з часом блякнуть,
перетворюючись на тіні.
І минуле твоє – зернятко.
І майбутнє – пусте насіння.
Чом тривожно, не спиться, жінко?
За вікном не завія – осінь.
В перспективі ще є відтінки…
Сіре в моді, його задосить.
А тобі подавай вітрила.
Пурпурові. Шаленство моря!
Щоб галера несла нестримна,
і твій Грей, безумовно, – поряд.
Тільки, знаєш, не все так просто.
Шити парус – діагноз точний.
Із Борисполя лоукостом
відлітають і юнка, й хлопчик.
І колише чорнильно-сині
кленів контури вітер-зодчий,
і піски тремтять Палестини, -
світлі штори супроти ночі.
Листопад 2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2020
автор: Надія Позняк