Відлистопадив тихо листопад,
Відворожила в підворітні осінь.
Липучий іній обсідає сад,
Як влітку спасівку медову оси.
Згорнуло небо стяги голубі
Під гру пеана вітру на сопілці.
А поруч пара сивих голубів,
Мов навесні, цілується на гілці.
Зачудувався ними вереда
І, задивившись в далечінь імлисту,
В задумі ноти славня передав
Сліпому старцю, сонцю-бандуристу.
Тривожно-тужно ще загув в ріжок:
-Узимку, бачте, можна теж любити!
Задрібцював «Метелицю» сніжок
Та ухитрився смуток схоронити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2020
автор: Valentyna_S