За мотивами гуморески Катерини Собової "Дресировка" (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897228#com4228098) , а якщо точніше, це буде більше схоже на продовження, тому для більшого ефекту, спочатку цитую останню строфу поетеси:
"[i]Ідіть сміло, тут не слизько,
Пес свою роботу знає:
Підпускає дуже близько,
А тоді вже рве й кусає![/i]"
* * * * *
Колись цей собацюра клятий не міг нікого рвати!
Тоді його маленький Юра став дресирувати...
...Як вже не буде в кума в тілі клаптика живого,
Пригадаймо - як на ділі, єдиний раз було до того...
Приходить кум до кума в гості й весело питає:
- Що це, куме, на порозі? - лежить і вигляд має,
Наче килимок хутровий, такий м'який пухнастий,
Переступати треба його, щоб бува не впасти!
- Та ви, знаєте що, куме? - не підстилка то ніяка,
Яку, хто хоче, то відсуне... Це дуже злий собака!
І кум, який зайшов у гості, відразу дуже зажурився:
- Пробачте, куме, не від злості - я так помилився,
З похмілля в голові, друзяко, гуляв скажений вітер...
Тому не знав, що це собака, об нього́ подошви витер.
05.12.2020 - 14:28
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897314
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2020
автор: C.GREY