Агов! Хохли! Чого вам ще бракує?
Така земля! І в надрах є всього!
Але чужинець в домі хазяйнує,
Його шанують краще чим свого.
Агов! Хохли! У вас є все для слави!
Одна з наймилозвучніших із мов!
А ви все з дуру, бо ж не для забави,
Спілкуєтесь "рюзьким язиком".
Агов! Хохли! Дарований вам Томос
Вже канонічність церкви утвердив!
А ви кацапський слухаєте голос,
Зомбуючий хохлів речитатив.
Агов! Хохли! Байдужість, тупість ваша
Щодня державу нищать мов іржа.
Країна братська й далі для вас раша,
І думці цій війна не заважа.
Агов! Хохли! Оті мільйонні жертви,
Голодомори, тюрми, табори,
Не вчать нічого! Ржати і пожерти!
Це свідчать і останні вибори.
Агов! Хохли! У всьому винен Порох?
Не московіти, блазень чи ОПЗЖе?
Та ви страшніші чим заклятий ворог!
Не треба з вами ворога уже!
Агов! Хохли! Пора уже прозріти!
Почати чути, думати вже час!
В чужих світах ростуть онуки, діти,
Що в Україні буде після вас?
Агов! Хохли! Мене від Вас коробить!
Пролита кров вам душу не ятрить!
То що ж тоді з вас українців зробить?
Коли ж настане ця стражденна мить?
05. 12. 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897333
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2020
автор: Мирослав Вересюк