Розцвіла троянда чарівна, червона
В одного старого, дикого дракона.
У саду, весною розцвіла на диво,
І звелів дракон той наварити пива.
Випив цілу діжку та ще три відерця,
Та не може квітку вирвати із серця.
Він не нищить села, не бере податки,
Не летить, як хмара, на селянські грядки.
Не летять із пащі на міста великі
Вогняні вітання полум’яні й дикі.
Змій не спить до ранку, цілий день сумує,
З лицарів хоробрих більше не глузує.
Стогне змій журливо, кличе смерть з косою...
І прийшла кістлява з літньою грозою.
Змій пропав вночі десь, довго гуркотіло,
Як пішло під землю біснувате тіло.
Хай краса велична між людей панує,
Від біди та лиха нас краса врятує.
5.12.20р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2020
автор: Ерох2