А сніг летить і падає на скроні,
І білим все навколо застиля.
Втомилися від бігу мої коні,
Та не втомивсь любити землю я.
По Божій волі дихаю й співаю,
По Божій волі мрію і живу.
І прийде час – злечу на небо – знаю,
Та серцем залишуся в цім краю.
У кожної пташини є гніздечко,
З якого та розпочина політ.
А у людини – батьківське крилечко,
Від нього ми відправились в похід.
Куди б мене не завела стежина,
Де б долечка не кинула мене, -
Про тебе буду думать, Україно,
Бо ти для мене – матінка єдина!
І ця любов ніколи не мине.
03.12.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2020
автор: Валерій