***
Було б за гріх – не уподобати цей день,
коли ще смуток не проміряний тобою,
коли для нього ти не є іще рабою,
а все навколо – втішне світло й гобелен
з малюнком крітського нехитрого пейзажу…
Відкинь гардини, і зима тобі розкаже ,
що і вона переганяє кров із вен.
Скуштуєш від життя шматочок чистоти,
налічиш кроків зо дві тисячі назустріч
тому, кому збереш тепло у білім хутрі
не муфти дамської, яку носила б ти,
якби жила в позаминулому столітті… -
а снігу пишного: лежить, завмер на вітті…
і тим снігам - непередбачено цвісти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2020
автор: Надія Позняк