Сіло сонце за горою, за високою,
я зустрінуся з тобою, кароокою.
В твої очі задивлюся, терна зернятко...
ой, як хороше з тобою, моє серденько.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
Ми по травах, по шовкових будемо гулять,
тебе ясною зорею стану називать.
Розцвіла, моя дівчино, ти мов квіточка,
а в волоссі золотому ясна стрічечка.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
Тут потоками дзвінкими річка виграє,
ти ж хвилюєш, дівчинонько, серденько моє.
Буде чарами своїми й ніченька сіять…
ну, а ясний місяченько - срібло розсипать.
То ж чекаю у діброві, задивлюсь на чорні брови.
А ще буду цілувати я твої вуста медові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2020
автор: Надія Башинська