Вона була закохана у нього,
А він її усе не помічав.
Вона ловила кожне його слово,
А він кохання іншій дарував...
Весна до них приходила у гості,
Буяло все довкола у цвіту́.
І часто так стрічалися на мості,
Він йшов із іншою у пору ту.
Вони до неї навіть не вітались,
Про таємницю цю ніхто не знав...
Та в глибині душі, так сподівалась,
Бо він у снах її до себе звав.
Минуло літо, осінь наступила,
Пожовклий лист під ноги тихо впав.
Вона усе чекала і любила,
А вітер на сопілці звеселяв...
Коли зима трусила білим снігом,
Їй руку до маршрутки хтось подав.
Той погляд розтопив на річці кригу,
Він їй з усмі́шкою, привіт сказав...
А навесні в дворі музи́ки грали,
Під ноги знову падав білий цвіт.
Їм "Гірко!"- в один голос всі кричали,
Така любов - одна на сотню літ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)