Розкраяне серце надвоє
Холодить морозом зима.
Думками минулого всує
Теребить невтішно слова.
Обійми, цілунки і цноту,
І пригорщі сміху твого.
Життя виставляло нам квоту
Та брало не раз на "слабо".
Роки за роками збігали
Та все в паралелі вели.
А душі спочинку чекали,
Щоб поруч набратись снаги.
Та доля була невблаганна,
За двох я віднині живу.
У Бога прошу подаяння,
Щоб спокій знайшов ти в раю.
А я стану сильною знову,
Між люди з любов’ю піду.
Кохання візьму за основу,
Нужденним нестиму весну.
09.12.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897676
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2020
автор: Валентина Ланевич