Розкраяна навпіл небес пелена,
Де душі зібралися вбитих,
Її поділила триклята війна,
Хоча всі бажали жити.
Між ними – блокпост непорушно стоїть
Між злом і добром – кордоном,
Й не вистачить вже ні років, ні століть,
Змінити аби свідомість,
Адже тисячі тих, хто впав і піднявсь
У небо для оборони,
Без батька чи сина лишилась рідня,
Неначе неповна грона.
Чи ж можуть буть поряд них душі катів?
Долаючи різні дороги,
Вони прибули туди з різних світів…
Сльозою тремтить тривога…
Чому вони поряд: синочки землі
Й свого українського роду,
А інші не схожі ніяк на орлів,
Не вміли й любити зроду?
Й розгойдують небо страждання і біль,
Що вихлюпнувсь з душ материнських
За тими, хто впав у святій боротьбі
За землю свою – українську!
7.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2020
автор: Ганна Верес