Дивись, на зимовому фоні,
Де блиску сія оксамит.
Біжать білогривії коні,
Лиш бризки летять з - під копит.
Запряжені в різблені сані,
А в санях панянка одна.
В розкішнім, розшитім убра́нні,
Вельможна і наче княжна.
Обличя подібне до глянцю,
Холодна у неї душа.
На щічках немає рум'янцю,
У зиму вона поспіша.
Як гляне, спиняється серце,
Торкнеться, лишається слід.
Вона королевою зветься,
Живе в вічнім царстві де лід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)