Вечірнє сонце тішить плечі,
Тепло скидає промінцями,
Малює обрій олівцями,
Яріє небо каганцями —
Пусті слова тут недоречні.
Присіло раптом на водичку,
Голубить хвилі невгомонні —
Такі бентежні та солоні,
Зникає в їхньому полоні,
Рум’янці слабшають на личку.
А ти казав — любов між нами
Навіки, бо така — остання.
Зникали в мареві вагання,
Як захід поміняв убрання,
Ми розгубилися між снами. 11/12/20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2020
автор: Lana P.