Бо я твоя

Візьми  мене  у  тихі  зорепади,
хай  заздрять  нам  палкі  зірки  плеяд.
Бо  я  —  твоя  й  кохаю  не  заради,
не  через  те  що,  
не  тому  що  й  не  навряд.
Візьми  мене  у  спогади  та  мрії,
у  виткані  бажаннями  думки.
Бо  я  —  твоя  симетрія  й  стихія,
з  життя  твоєї  книги  сторінки.
Твоє  свічадо  і  твої  скрижалі,
веселиці  твоєї  кольори.
Бо  я  —  твоя!  Візьми  мене  й  надалі
до  себе  в  незбагненні  вечори,
до  сивих  снів  та  до  кавових  ранків.
Я  буду  тобі  легша  за  сльозу,
бо  я  твоє  сплетіння  до  останку
чи  то  у  ясний  день,  а  чи  в  грозу.
Твоя  розрада  й  сплеск  адреналіну,
з  собою  в  день  новий  мене  поклич,
як  сонце,  що  нема  йому  заміни.
Одну-єдину  з  тисячі  облич
візьми  мене  у  старість  зі  собою,
де  ми  зіграємо  і  буде  нічия.
А  може,  і  дам  виграти  без  бою.
Бо  я  тобі  своя!  Бо  я  твоя!
©  Ольга  Береза

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2020
автор: Ольга Береза