Долучитись мені б до слова,
Щоб повести розмову нашу.
Не спровадити б і прожога
Замішати в осінню квашу…
Повести б ту розмову стиха
Про осінню завію днями.
Загорнути б в листів”я лихо,
Що вмостилося межи нами.
Зачепитися б ще за вітер
І притримати хвилі силу.
Скласти слово з великих літер,
Обтрусивши часину пилу...
У верстах загубили щирість
В спілкуванні забутих звуків.
А осіння пора нам - у милість,
Попри, спогади і розлуки…
Осінь багрою розсипає,
Просіває дощі крізь сито.
За думками вже не встигаю -
Давниною роки прошито...
Багра - багрянець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2020
автор: Тетяна Луківська