В душі курличуть журно журавлі.
Ступило небо в сутінь попелисту.
Садок стоїть німотний і безлистий!
І парк свій голос загубив в імлі.
Думки не грають, як учора, джаз.
Забули танець запальний водойми.
Пускає смуток кулі із обойми
І ранить простір ними раз-у-раз.
А вийшло б сонце з хащі сірих хмар,
Моргнуло б оком, коси б розпустило,
Не мав би сум сміливості та сили,
Сховався б, наче в листя пад комар.
Мо’, сонечко покличемо гуртом?
Хай зодягне нас в золоті скафандри.
В них пустимося у щасливі мандри,
Залишимо зажуру за бортом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)