Лунатиме мелодія сумна
На струнах почуттів із невимовності
То нескінченна втомлена війна
Із намагань захованої гордості
Зізнатися у правді всім німим
Як правди не існує, як і мови
Бо правда є у кожного своя
І щастя є і пригірклі прокльони
А зрештою залишаться піски
Із вічності байдужої пустелі
І музика лунатиме різким
Утрати громом в рідній атмосфері
І аж тоді прокинуться жалі
І паростки маленької надії
І сльози дощ змиватимуть з землі
Терпку війну і всі піски замлілі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2020
автор: Квітка))