Мені в руках не треба автомата
І військову форму я навряд чи одягну
Немає користі із мене як з солдата
Моя зброя - слово, гіркіше полину
Я не вмію правду говорити ніжно
Як подають в кав'ярнях дорогий десерт
Мені байдуже, про що писать престижно
Мене слави не вабить силует
Дратує у віршах мене банальність
І душі відсутність у римованих рядках
Не в ідеальності технічній геніальність
А в сенсом просякнутих словах
©Леся Приліпко-Руснак, 26.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2020
автор: Леся Приліпко-Руснак