Що мені з того, що гуляє мла,
Що сонце паранджу вдягло на личко,
Що руки в саду чорні, як смола,
І птах їх не цілує, тільки ́мжичка?
Що мені з того, що короткий день,
Що вечір холод з ланцюга спускає,
Мороз на шибку вішає мішень,
По ній сріблястим інеєм стріляє,
Що час роки підвішує на гак,
А доля часто хмурить свої брівки?
В душі моїй брунькується верба!
В ній крокуси витягують голівки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898184
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)