[i]На нестримнім вітрові шаленім
Шерхне дощ… в крижину все скував,
Не дає зимі законних прав –
Все жбурляє з неба льоду жмені…[/i]
Б’ється серце знічено у мене
Від терпких, невиплаканих сліз –
Плакати не буду – навідріз…
У сльозах замерзлих - тільки клени.
[i]Всі сніжинки-лялечки різьблені
Гинули, утоптані в багно –
Тож почну життю радіти знов.
А тебе вже видихну з легенів…[/i]
Я засію душу безтілесну
ароматом щастя й дивних трав.
Пройде дощ, що кригою скував –
І настануть знов квітучі весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2020
автор: Білоозерянська Чайка