У мовчанні німім я простягаю руки,
До Господа щиро душею молю.
Вбережи тих, хто любить, в житті від розлуки,
Із серцем відкритим я до Тебе іду.
Я - жінка, я -покритка, я - донька, я - мати,
Сльозою стікаю, вклякаю, кричу.
Чи не кожна людина бажає зазнати
Раю земного на віку досхочу?
Щоби мир у родині і діти щасливі
У ласці зростали, у дружнім теплі.
Щоби ранки стрічати і сутінки сиві
Із вдячністю в грудях, в поклоні землі.
15.12.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2020
автор: Валентина Ланевич