Не співала зранку пташка,
бо заводив вітер...
Та не знала дівчинонька,
куди сльози діти...
Засмутився соловейко,
покрутило гілля...
Посивіли чорні коси
Вже нема весілля.
Царські ситі осавули
в рекрути забрали.
Не любити, не пожити,
козаку не дали.
Та оддали в хижі руки —
катам на забаву!
Учинили підлі пики
над невинним кару.
Ось така ось була правда
козакам в неволі
запирали в казематах
та й ламали долі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2020
автор: Олег Крушельницький