Пригадалось далеке дитинство
На безмежній, життєвій стезі.
Новорічні обряди і дійства
Феєричного свята в селі.
Чепурна, незабутня хатина
В білосніжно-сріблястій фаті.
Лиш віконця моргають очима,
Посилаючи в нічку вогні.
Ялинкові, блискучі прикраси
З мішурою застигли між рам.
З неба срібні, зіркові принцеси
Шлють цілунки завійним вітрам.
На віконному склі візерунки
Загадково мережить мороз.
В кришталево-магічних малюнках
Безліч милих, казкових істот.
Під покровом містичної ночі,
Не змикаючи сонних очей,
Найрідніша бабуся охоче
Над намистом чаклує тихцем.
Розшиває корону Снігурки,
Щоб на ранок її я вдягла.
І ось я вже казкова чаклунка!
Як давно ця подія була.
Відшуміли свята новорічні,
Догоріла святкова свіча.
В загадкову полинули вічність
Незабутні дитячі літа.
Зникла десь заповітна корона
І бабуся пішла за межу.
Затуманилась стежка знайома,
Лиш у думах до неї біжу.
17. 12. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2020
автор: laura1