Не зважай, - сказала доля, - я усе влаштую,
Просто, впевнено чекай - щастя гарантую.
Поспіши, - волає вік, - озирнись, минаю!
Ти плануєш жити вічно? Дій! Давай! Чекаю!
Бачу все, - всміхнувся Бог, - покладись на мене,
Пам'ятаю, знаю все - не забув про тебе!
Час летить... Роки та дні... Стрімголов! Щодуху!
Знов думки здіймають люту сніжну завірюху...
Ще й хурделиця тривог десь у серці виє,
Намітаючи страху в думи-сніговії.
Та тепло в моїй душі має більшу силу -
Не одну вже заметіль в ріки розтопило...
Знаю, впевнена, давно найцінніше маю,
Тому тихо йду до себе. І не поспішаю.
Маю долю і роки, знаю Божу ласку -
Потихесеньку складу свою власну казку.
17.12.20
арт: Lisa Aisato
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2020
автор: Vita V-D