Ніжилось тіло Зими в подушках -
У волошково – м’яких хмаринах...
Скарби небесні її в пелюшках,
На пухких колисались перинах…
З Вітром Хурделиця ткала сувій...
За верете́ном - видно світанок.
Вже крізь імлу припорошених вій,
Позіхав розманіжений Ранок…
Скинув промоклий дірявий кожух,
Напхав торбину білих полотен.
Стомившись від ткацтва, Вітер ущух…
Десь сховався у щілинах плоту.
Ранок на Землю змарнілу зійшов…
Із пухнастим, сріблястим дарунком…
До кожного ганку з світлом ішов,
Що зібрав за небесним лаштунком…
20.12.2020
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2020
автор: Любов Таборовець