І наробився наче віл,
Мов в пеклі проклятий чортяка.
Працюєш з ранку до зорі,
Біжиш кудись, немов коняка.
Життя загнало до межі,
Звалився з ніг і в милі срака.
І вже не знаєш, що робить
Чи це сміятися, чи плакать.
Горілиць дошкою впадеш
З останніх сил, піднявши руки
На груди навхрест покладеш,
Скінчився день.
Під лоба очі підведеш,
Вдихнув іще на повні груди.
Тай не відчуєш, як заснеш
І бачиш в сні блакитне море.
Босоніж берегом пройдеш
І морс холодний та солодкий
Під пальму ліг по волі п’єш,
Немов в раю..
Ось так полежиш, відійдеш
І сили в сні свої відновиш,
Дихання друге віднайдеш.
Підіймеш вранці своє тіло,
Води в долоні зачерпнеш,
Лице омиєш і поп'єш
Та підеш знову працювати.
Себе за гроші продаєш
І щоб до мрії досягнути,
Біжиш допоки не впадеш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2020
автор: Штука