Як не було би любові — квітка б не розцвіла,
не журила її доля — виживати вміла.
Виростала — біль ховала в пелюстках тендітних,
не забракло в неї духу, бо любити хтіла.
Сіяв-віяв вітер з неба — кришталеві роси,
напували в оксамиті — трави свої коси.
Та кружляли біля квітки соколи навколо,
бо вона любити вміла, як ніхто ніколи...
Застелила стиглим цвітом золотисте поле,
засівала свої зерна навкруги-довкола...
Майорять на рідних землях маки пурпурові,
бо зростали діти-квіти, в маминій любові!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2020
автор: Олег Крушельницький