Їжачок котився лісом,
Зустрічає він лисицю.
-Я до тебе іду з ділом,
Із тобою помиритись.
-Я тобі, руда не вірю,
Бо ти хитруєш кожен раз,
Зранку мабуть зголодніла,
Уже обідати пора.
-Ти на мене подивися,
Я на ворога не схожа.
На хвилинку розхилися,
Давай тобі допомо́жу.
До колючок дотягнулась,
Свою лапку поколола.
Їжачок їй посміхнувся,
-Не обманеш вже ніколи.
Ти синочка мого з'їла,
Завжди зла і ненаситна.
Обманула його вміло,
Він повірив, бо дитина.
Лось почув усю розмову,
Копитом, як замахнувся.
Полетіла в бір сосновий,
Лише стогін там почувся.
Більше руда не чіпала,
Малих зайців і їжаків.
Певно вона здогадалась,
Не поздоровиться вже їй.
Цій казочці настав кінець,
Ще зустрінемось, малята.
Усім Вам стане за взірець,
У біді - допомагати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2020
автор: Валентина Ярошенко