Пригорнуся до тебе спогадом
і від ніжності задихнусь.
Наче сонях до сонця — солодко,
загадково так усміхнусь.
Тою ніжністю уся сповнена —
не розплескати б, не зронить.
Незвичайна якась диковина
поміж нами зростає вмить.
Так, неначе й немає відстані,
ритми серця — в єдиний такт.
У любові на теплій пристані
вік би разом, аби щоб так:
до тремтіння в сплеті́нні сонячнім,
до сліз радості на очах
спільне щастя, як тверджу зводячи,
у думках, наяву і снах...
Таня СВІТЛА
12.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2020
автор: Таня Світла