Так плаче матінка Земля,
Чому мою згубили душу?
Зелений ліс,стрункі пол
Оплакувати гірко мушу .
Так плаче матінка Земля,
Чому занедбана сестриця?
Природа дзвінко промовля,
Що не прозора вже водиця.
Нема чистенького куточка,
Немає давніх пралісів,
Немає впавшого листочка,
Що б киснем тільки майорів.
Так плаче донечка весна,
Що забруднили її віти,
Давно вже спокою не зна,
Бо з грунту не такого квіти.
Так плаче літо, плаче осінь,
Горять дерева,дим до хмар,
Планета допомоги просить,
Такий на серденьку тягар .
Так плаче матінка Земля,
Та жоден з нас її не чує ,
Лиш дивиться вона здаля,
Як людство їй кінець віщує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2020
автор: Вікторія Павлюк