Вже лютий, але він не лютий,
Бо наче в березень тепло.
Повільно ми здолаєм скруту,
Що в зиму з снігом намело.
Йдемо ми впевнено, рішуче,
Не розумієм лиш, куди.
Темнішають дніпрові кручі
В чеканні нової біди.
Не привикать до цього стану:
Зарплата, ціни і війна.
Вставай бідак до праці рано,
Бо Україна в нас одна.
І нам ніхто не допоможе,
Лише ти сам і тільки ти.
Бери до рук мітлу небоже,
Щоб весь непотріб підмести.
Хоч вже не раз ми підіймались,
Почервонів увесь Майдан,
Та влада перемогу крала,
Щоб залишить той самий стан.
Але пробуджена країна,
Міцніє воля на крові,
Підніметься з колін руїна
І це ми зробимо самі!
1.02.18.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898979
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2020
автор: Мірошник Володимир