Я вже майже дійшов
До мети, що так довго шукав.
Там вогню не знайшов,
Бо мета та була не моя.
В тих місцях я не спав
І стоптав сотні пар підошов,
Але втратив я час, в тих краях.
Поманив мене вир
Тої казки в чарівне буття.
Будував монастир,
Але в ньому пожить не зумів.
Промайнуло життя
І війною сплюндровано мир,
І так жалко – Його не зустрів.
Я, як той серед вод,
Звуть на пліт, але я їх жену,
Бо чекою, Господь
Має певно мене зберегти.
Та примірять людську
Я на себе не зможу вину -
На Голгофу мені не зійти.
1 06 20 Вища Дубечня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2020
автор: Мірошник Володимир