Давай уявимо, як ми танцюєм.
Без глядачів і без костюмів, просто так.
Я знаю, чуєш, як та музика на нас полює.
І я її всім серцем, аж до болю чую,
Зациклену у інтродукції;
реприза - клятий знак.
Скажи, чому одненький танець
Такий нещадно, непомірно дорогий?
Чому мені він бачитись не перестане?
Чому здається, що у серця сил не стане?
Чому лише у мрії тій я знаю, що живий?
Одне лиш вірно, то все мрія;
З таких, що мають в собі сховані шипи.
З таких, що імпульсом пробуджують стихії...
Але ж яка солодка і ритмічна мрія -
Всього лиш танець,
Я танцюю
І танцюєш ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2020
автор: Антон Подольний