Шістнадцять

Їй  шістнадцять.  Їй  хочеться  жити.
Їй  ще  хочеться  вірити  й  перемагати.
Їй  шістнадцять.  Дорога  відкрита!
Будувати,  радіти,  творити.  Кохати…

Вона  іноді  пише  віршІ.
У  рядках  –  відверті  зізнання.
Мабуть,  всі  у  шістнадцять  літ
Римували  слова  кохання.

Це  ж  такий  полум’яний  вік!
Неповторний,  як  перший  крок…
Юні  спогади  в  серці  навік
Закарбують  життєвий  урок…

Цей  вік  так  цінують  і  хвалять,
З  жалем  кажуть:  «Мені  б  шістнадцять!»
Бо  в  шістнадцять  –  щиро  кохають
І  відкритості  не  бояться.

…  Вона  просто  хоче,  щоб  її  хтось  любив
І  був  згоден  їй  серце  віддати.
Вона  досі  самотня,  їй  погано  одній.
Їй  шістнадцять.  Їй  нІчого  згадати…

Тільки  й  тої  надії,  що  вдарить  грім,
Щоб  змінами  нОву  весну  привітати.
А  поки  що  –  добре  і  весело  всім,
А  їй  шістнадцять  –  але  нІчого  згадати…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=89901
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.08.2008
автор: Miracle