2015
Потяг цей нас на схід хутко мчить.
В духотІ пил кружля, криє лиця.
Як вовчиця, на мене глядить
Сепара́тнута вкрай провідниця!
Пасажири юрбою - за чаєм,
За вікном всі хати розпливлися,
За коханими вже й заскучали
Молоді вояки на полицях.
Мчиться поїзд під довгий гудок,
Розрізає, мов ніж, люту тьму.
Під колесами гар і пісок.
Він везе нас на схід - на війну!
Їде потяг в шалений кошмар:
Мчить хутчіше й хутчіше людей.
А хлопчина з шевроном "Айдар"
Каже - буде усе в нас окей!
Проїжджаєм підірваний мост,
На душі кров'яніють стигмати.
БеТе еРи, медсестри, блокпост
І солдати, солдати, солдати...
Зовсім юні поста́рілі лиця -
Без доко́рів з печальних очей...
Ну а потяг іде у столицю:
В мирний по́лудень, тишу ночей...
Знову пил, провідниця, стакани...
Я вернусь ще на рідний Донбас.
... Як раніше була, вже не стану,
Бо в мені - хлопців погляд всякчас!
Оригінал
Этот поезд идет на восток.
В спертом воздухе пыль кружится.
И глядит на меня, словно волк,
Сепаратнутая проводница.
Пассажиры толпятся за чаем,
За окном расплываются хаты,
И уже по любимым скучают
С боковушки худые солдаты.
Этот поезд идет на восток,
Разрезая холодную тьму.
Под колесами гарь и песок.
Этот поезд идет на войну.
Этот поезд уходит в кошмар.
Все быстрее, быстрее, быстрей!
А парнишка с нашивкой «Айдар»
Говорит, что все будет окей!
Проезжаем подорванный мост,
На душе кровоточат стигматы.
БэТээРы, медсестры, блокпост
И солдаты, солдаты, солдаты…
Постаревшие юные лица,
Без упреков надломленный взгляд….
Ну а поезд уходит в столицу,
В тихий полдень и мирный закат...
Снова пыль, проводница, стаканы…
До свиданья, любимый Донбасс.
…Я теперь уже прежней не стану
После взрослых мальчишеских глаз!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2020
автор: Юрій Шибинський