Стояла у черзі за казкою.
Шаліли вогнем хижі зливи.
Здавалось, обділена ласкою.
Хоча б, день один – та щасливий,
А тут, що не бій, то з поразкою…
Крутило життя невимовно.
Летіла страждальна душа
Дитям до мети невгамовно.
Зчищалась поволі парша,
Хоча, усе досить умовно…
Дорога позаду – як вуж,
І кільцями все по спіралі.
Із віком минаєш калюж,
Крокуючи впевнено далі,
Та вуж нагадає про куж*
Минуле впирається в спину,
Ламає хребет і ходу.
І холод сичить на родину,
Сюрпризи приносять біду.
Нехай Бог боронить ту днину.
Рівняєш свій путь до стежок,
Хоча все змінити не в силі.
І зрілість бажає казок:
Душа молода – коси білі.
Останній уже моріжок,
А ти – до казок, до казок…
*Куж - пил
6 серпня 2018
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2020
автор: палома