Якщо уже стомився ти страждать душою,
А біль чужий не виклика сердечний біль,
Й травневий ліс зі щебетом над головою
Вже не бентежить погляд, й сонячна купіль
Не зігріва теплом, й в очах глибока осінь,
Із гордістю без сорому брехню приймеш,
То ти помер! Безповоротно і назовсім,
Та тільки думаєш про себе, що живеш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2020
автор: AKM