Осінні ночі, довгі – до безміри,
Журбою оповиті матерів,
Коли змагаються і віра, і зневіра,
І молитов мільйони угорі..
Молилася й ця матінка за сина –
За України вірного бійця,
Для нього щастя – не собі просила
Щоденно у Небесного Отця.
Аби прийшов до рідного порога
Живим і неушкодженим звідтіль,
Сльозою поливала і тривогу,
Щоб соколом до неї прилетів.
Син відчував матусину присутність,
За сотню миль молитву чув її,
Та на слова мав чоловічу скупість,
Хоч найсвоїшим був серед своїх.
Підступний ворог рідко де здається –
Ніхто не мав даремних сподівань,
Мабуть, найкраще витримка кується
Поміж війни важких випробувань.
А дні летять, а з ними й темні ночі.
І хто те зна, допоки буде це,
Та ворог кару понесе за злочин,
Й зустрінуться матуся із бійцем!
21.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2020
автор: Ганна Верес