Ти бачиш люд,
Ти бачиш край,
Ти бачиш все,
Тільки згадай,
Цього не бачуть Інваліди.
Ти рухаєшся,
Не дякуєш Богу,
За те що Він дав,
Тобі життя,
А ти смієшся,
знову і знову
З того Інваліда,
що з крісла встав.
Для тебе, це просто,
Взяти - і встати,
Для Нього — проблема,
І не одна.
Скільки треба, сил, наснаги й утоми,
Щоб встати з того крісла,
Такого простого,
Подякуй же Богу,
Що ти не такий,
Поможи ж Йому,
Будь ласка, не стій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2020
автор: Дівчинка Он-лайн