Із явора, калини, верболозу
Плели колиску-оберіг овалом.
Маля щоб від зуро́чень вберігала:
У світі заздрощів та лиха досить.
І люляла дитині породілля.
Таке просте, знайоме, тепле, рідне...
Під колискову мамину привітну
Подушка пахла чебрецевим зіллям…
Та колисанка — до дитинства ключик,
Молитва неньки кодом роду стала.
Дитина українське усотала
Під «Люлі-баю» материнське звучне.
Та де б людина не шукала долю,
У пам'яті — дитячий скрип колиски.
І з кожним - рідна Україна близько:
Частинка мами в діток із собою.
Несе молитва-пісня немовляті
Посил добра і щедрості, й любові...
З народження шануй глибинне слово -
У кожному із нас йому звучати…
/ світлина - інтернет./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2020
автор: Білоозерянська Чайка