Лікар… наче маяк…
І завжди з інструментом…
Плач сирени - то знак…
Погляд - в медикаментах…
Наче сонця тепло,
халат білий… косинка…
- Ти надії крило!..
Ти для всіх – соломинка...
Тобі звичний політ…
Мчиш на виклик недолі…
Знайдеш лиха сліди…
- Чуєш стони від болю…
Чуже горе - в тобі!..
Можеш янголом стати…
Тільки тут… на землі!
- Ти усім… наче мати...
Та буває, в мольбі…
закричиш… - Святий Боже!!!
- Знаю я… що тобі…
лише він допоможе…
28.12.2020 р.
Фото з інету.
Композиція з фотографій лікарів та медсестричок, яких забрав короновірус... ((
Світла пам'ять...
Будто мама…
Халат белый… колпак...
чемодан с инструментом…
Плач сирены… то знак…
Взгляд, где медикаменты…
- Ты привыкла спасать!..
Мчишь на крик в телефоне...
Жизнь свою - личный вклад…
отдаешь тем, кто стонет…
Можешь сразу понять,
где беда у больного!..
- Ты как будто всем мать!
Ангел… Скорая помощь…
Но бывает в судьбе,
есть кривые дороги…
- Знаю я… что тебе…
только боги помогут…
28.12.2020 г.
Фото из инета.
Композиция из фотографий врачей и медсестер, умерших от короновируса... ((
Светлая память ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2020
автор: Любов Вишневецька