Зрослися, стали як одне:
Клітинами і серцем, й мозком.
І щастя те було міцне
Та мить, і доля плаче воском.
Услід: « Не залишай мене…»
Красивий він, вона – красуня,
Казали: « Підібрав Господь…».
Стожарів цвіт золоторунно
Життям наповнював їм плоть,
Гамуючи віків відлуння…
Маленький штрих, вуглинки жар,
Запаленої тим коханням…
Збирає бджілонька нектар
Невтомно із самого рання…
Все – мить – під поглядом Стожар…*
*Стожари – група зір
28 жовтня 2017
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2020
автор: палома