Я не соромлюся і потягу своїх ідей .
Я не боюсь ! Збираю речі .Просто їду в гори.
Закрию очі і порину в світ можливостей .
Нарешті я зроблю усе , що планував. Та добре !
Я не соромлюся і погляду своїх думок .
Вони хоч рідні , проте , вкрай мені про сум воркочуть .
Пора подумати про себе. Тільки без пліток .
« Забий на все і всіх , роби що справді хочеш ! »
Я не соромлюся усього , що колись робив.
Я не брешу , проте , давно, я відчуваю ! Вірю !
Колись ласкавий , теплий світ , для мене був не мил .
Та з малих літ я научився не втрачать надію !
Я не соромлюся нікого . Я любив усіх !
Все зле , що тримав в собі , викинув у море .
Кажуть , лікує час . Та час йти до мети .
Проте , вночі великими здаються , навіть , гори .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2020
автор: Grdx